Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Чота я даже не знаю с чего начать эту историю, бро. Ну ладно, в общем такой дележ я решил нарисовать. Рембушился я давно, с чалдонить начал еще в старших классах. Лет с 16, рыжай, фланирование во всю, а занятия в школе ни к чему не шли. Прям крышу сносило от учебы. Постоянно спорил с учителями, а они мне только занудно гнозис лепили. Лежу теперь в своем чулане, время от времени наведываюсь в шарагу, где продаваны нашего демика и ганджу.
Как-то раз, когда бухой до пятки в говне,попросил с коллеги на работе закладочку. Покурить-то просто так стало надоедать, а закладка - это всегда предельно интересно, вся эта история с планчиками и перешивкой. Ну и ненужный риск, да. Это как он бро, тебя хернет и на десерт получишь передозняк. И вообще, неинтересно без этих задротских приключений.
Все было по плану - я взял "закладку" и на работу. В свое время работал я продавцом в обычной парикмахерской. На той парализованной работе просидел два года. Все дурные шутки, холодные уколы в спину и клиенты, которые хотят быть "счастливыми" неотрывным потоком, толкнули меня к нижайшим парадигмам общества.
Ради везения я стал работать продавцом в магазине. Это было благодать. Там было жизнерадостно и интересно.Чортовые клиенты, которые были постоянно на пике, переливали веселье на всех нас. Они были поклонниками нашего демика и ганджи, а мы - продавали эту радость по заниженной цене.
После работы начинались самые интересные дела - самая чувствительная часть дня. Я старался гулять по району, где только мог, металлолом и например, старые заброшенные здания настолько меня привлекали, что я не мог пройти мимо. Но знаешь, бро, там, где такой кайф, всегда есть риск. Я периодически забывал о своем расписании и приходил на работу, когда там запах бабушкиного порошка. Мои коллеги сразу понимали, что я был ниоткуда, но, конечно, дело до падения в разрабатывание было далеко.
В столь молодоженский период моей жизни появилось дружба с одним парнем. Он тоже был вовлечен во всю эту жизнь. Его звали Костя, был он крут. Мы начали вместе покупать "закладки", отшлифовывать их и продают по хорошим ценам.
| Место работы | Описание клиентов |
|---|---|
| Магазин | Ребятки были разные: девчонок дурить любили, парням готовили сюрпризы, психи, которые всегда тебя даже в личку "домой" позвали и отбитые парни. Местные модники, по всему говну гонялись и по дороге смеялись. |
Мы с Костей распределили задачи: он хотел приготовить новую партию наркотика, а я решил отвезти предыдущую партию на продажу. Но вся эта история закончилась обломом. Я попал в ДПС и меня развернули. Беда, бро, беда! Все мои мечты рухнули и словно ушли под воду. Это передозняк, который может сломить тебя окончательно. К сожалению, сейчас я работаю в офисе, но я успел пожить по эту сторону. Это не слово для умных и сильных, это путь только к разочарованию и падению. Остановитесь, бро, если еще не поздно и ищите кайф в других вещах. От моего молодежного сленга до размышлений о жизни, я прошел долгий путь...и я опасаюсь, в какую я бы явился точку, если бы не принял решение остановиться и выбраться из этого "говна".
